Ингаляция — что это

Традиционно дышать парами необходимо над посудой, в которую налит специально приготовленный горячий раствор. Не так давно для этого изобрели ингаляторы, которые могут самостоятельно разогревать раствор до необходимой температуры.

Такой метод лечения небезопасен, так как есть риск обжечь слизистую оболочку или кожу лица. Это делает ингаляцию практически недоступной процедурой для маленьких детей.

Сегодня выпускают специальный прибор — небулайзер, который помогает безопасно лечить в домашних условиях ряд острых и хронических заболеваний.

Преимущества небулайзера

Небулайзер — это ингалятор с большими возможностями.

  1. Мелкие частицы лекарства, размером в 1–10 микрон, с помощью воздушной струи доставляются в бронхи, достигая альвеол. При дыхании они распределяются по всем отделам системы дыхания.
  2. Небулайзер легко использовать в домашних условиях, так как он имеет простую и понятную конструкцию.
  3. Прибор действует целенаправленно, минуя ЖКТ и систему кровообращения, что предотвращает появление побочного эффекта.
  4. Достаточно налить необходимую дозу лекарства, и оно будет самостоятельно подаваться в течение всей процедуры.
  5. Делать сильный вдох при этом не нужно, так как вещество поступает в дыхательные пути даже при обычном ритме дыхания.

Польза соды при ингаляции

Попадая на слизистую оболочку, вещество нейтрализует кислотную среду, чем приостанавливает рост и размножение патогенных микроорганизмов.

Благодаря этому часто используют ингаляции с содой от кашля.

Полезное действие соды обусловлено следующими свойствами:

  • устранение отеков;
  • снятие воспалений;
  • удаление слизистых образований из носоглотки;
  • ускорение процесса заживления;
  • выведение мокроты из органов дыхания.

Показания

Ингаляции содой проводятся при наличии следующих заболеваний и симптомов:

  • все виды кашля;
  • хронический тонзиллит;
  • ангина;
  • отит;
  • гайморит;
  • заболевания верхних дыхательных путей;
  • простуда;
  • ларингит.

Процедура иногда используется для лечения начальной стадии рака легкого. При этом она назначается и полностью контролируется врачом.

Противопоказания

Запрещается делать ингаляции с содой в небулайзере при наличии следующих заболеваний:

  • индивидуальная непереносимость какого-либо компонента смеси;
  • предрасположенность к частым носовым кровотечениям;
  • гипертония;
  • сердечно-сосудистые патологии;
  • гнойные заболевания системы дыхания;
  • инфаркт;
  • инсульт;
  • аритмия;
  • тахикардия;
  • спонтанный пневмоторакс.

У детей до 7 лет целесообразность использования этого метода лечения определяет врач в индивидуальном порядке. Это же требование относится к кормящим и беременным женщинам.

Правила применения небулайзера

  1. Процедуры проводятся только после консультации врача.
  2. Перед сеансом нельзя принимать отхаркивающие препараты.
  3. Строго проверяется срок годности всех компонентов.
  4. 30 минут после процедуры нельзя разговаривать и напрягать голосовые связки.
  5. В течение 2–4 часов после ингаляции нужно находиться дома.
  6. Последний прием пищи перед сеансом должен быть не менее чем 2 часа назад.

Содовые ингаляции в небулайзере для взрослых

Ингаляции в небулайзере можно проводить с самостоятельно приготовленным средством.

Для приготовления в домашних условиях потребуется:

  • физраствор (0,9 %) — 1 л;
  • пищевая сода — 1 ч. л.

Порошок тщательно перемешивают, чтобы не вызвать забивание каналов небулайзера. Его нужно в соответствии с дозировкой добавить в прибор и совершить ингаляцию.

Для взрослого достаточно для одного сеанса 5–10 мл средства.

  • К прибору присоединяется трубка с маской. Аппарат подключают к электричеству, а маску прижимают к нижней части лица.
  • Если нужно, чтобы препарат попадал в гайморову пазуху и носоглотку, то его вдыхают носом.
  • Если очаг заболевания находится в лёгких, то пар должен попадать через рот. Его нужно втянуть, задержать на 2–3 секунды внутри и выдохнуть.
  • Все это делается плавно, без резких рывков.
  • Во время ингаляции нельзя разговаривать.

Содовые ингаляции в небулайзере для детей

Процедуры для детей делают дважды в день. Последняя должна быть проведена не позднее 19 часов вечера.

Всё время ребёнок находится под наблюдением.

Дышать нужно в аналогии с предыдущим способом.

Используются те же растворы, которые применяются для взрослых, но в меньшей дозировке:

  • если ребенку 5–10 лет, сеансы совершают с 3 мл раствора;
  • детям 10–15 лет показана доза в 5 мл.

Длительность взаимодействия с паром варьируется в пределах 3–5 минут. Начинают курс лечения с меньшего времени.

При необходимости врач может назначить разбавление соды-буфера с физраствором в соотношении 1:1.

Какие ещё растворы применяются для ингаляций в небулайзере?

В аптеках продается множество готовых аэрозолей для использования в небулайзере. Среди них можно выделить:

  • муколитики — Лазолван, Амбробене, АЦЦ Инъект, Флуимуцил;
  • бронхолитики — Беродуал, Атровент, Сальбутамол.

Первая группа препаратов используется для размягчения мокроты и выведения ее из организма, а вторая — при заболеваниях легких или астме.

Бронхолитики также смешивают с физраствором.

Препараты можно использовать только после назначения врача.

Полезное видео

Посмотрите все рецепты лечения при разных состояниях с результатами.


Отзывы

Александр, 43 года. У меня маленький внук и он часто болеет. Педиатр посоветовал купить небулайзер и делать ингаляции. Теперь ночной кашель проходит практически сразу.

Мария, 25 лет. Ещё мама лечила мне насморк кастрюлей, наполненной содовым раствором. Сегодня я тоже использую его, но только с помощью удобного приспособления — небулайзера. С ним выздоровление наступает еще быстрее.

Источник: SodaSovet.ru

Какие лекарства для ингалятора используются в медицине?

Какие лекарства для ингалятора (небулайзера) используются в медицине и в каких случаях?

1. Муколитики. Ингаляции с муколитиками используют для разжижения вязкой и густой мокроты, а также для выведения её из дыхательной системы. Врачи назначают их как при кашле, так и при насморке.

Наиболее популярны:

  • Флуимуцил, АЦЦ.

    тивное вещество — ацетилцистеин. Препарат снижает вязкость мокроты, облегчает её выведение, а также оказывает противовоспалительное действие.
    Как разводить Флуимуцил для ингаляций?
    Для получения раствора для ингаляций берем ампулы по 3мл флуимуцила и разводим таким же количеством физраствора. Количество применяемого раствора из полученного объема зависит от возраста пациента (2-6 лет — 1мл, 6-12 лет — 2мл, >12 лет — 3мл). По рекомендации врача в раствор для небулайзера может быть добавлен антибиотик.
  • Лазолван, Амброксол. Активное вещество — амброксол. Уменьшает вязкость мокроты, способствует её выведению. Для приготовления раствора для ингаляций берем «Лазолван — для приема внутрь/ингаляций». Дозировка: 2 мл лазолвана/амброксола смешиваем с таким же количеством физраствора. Полученный объем жидкости используется полностью (детям до 2-х лет — половина полученного объема).
    Цена на раствор для ингаляций Амброксол составляет в среднем 70-80 рублей, Лазолван — 395 рублей.
  • Щелочные ингаляции небулайзером. В качестве лекарства для ингалятора при таком виде лечения используют физраствор без добавок или минеральную воду — Ессентуки 4/17, Боржоми и др. Такие Боржоми для ингаляций в небулайзере позволяет увлажнять слизистую дыхательных путей, способствует отхождению мокроты, обладает наименьшем количеством побочных явлений, и поэтому может применяться с самого маленького возраста.

  • Очень эффективны ингаляции с физраствором при насморке. Увлажняется слизистая носоглотки, разжижается и отходит слизь, что способствует облегчению дыхания. Кроме того, большинство лекарств от насморка сушат слизистую носа, в то время как ингаляции с физраствором при насморке способствуют её заживлению, поэтому их часто назначают для лечения детей. Цена на физраствор составляет 30-40 рублей.

В зависимости от возраста применяется различное количество раствора. Проще измерить в продолжительности ингаляции — для маленьких деток 5мин, к взрослому возрасту увеличивается постепенно до 20 мин.

Ингаляции при насморкеТакже применяют следующие лекарства-муколитики в качестве раствора для ингалятора: Гипертонический раствор NaCl и разведенные с физраствором Мукалтин, Геделикс, Сухую микстуру, Пектусин, Синупрет, — для ингаляций при заболеваниях дыхательных путей данные препараты являются наиболее популярными.

2. Бронхолитики. Ингаляции с бронхолитиками снимают бронхоспазм, применяются при купировании приступов бронхиальной астмы, лечения обструктивных заболеваний дыхательной системы, а также при любых заболеваниях, когда есть риск развития бронхоспазма.


Среди широкого списка препаратов для ингаляции Беродуал на сегодняшний день является наиболее часто назначаемым и наиболее эффективным бронхолитиком. Применяется в комбинации с физраствором. Дозировка назначается врачом индивидуально.

Ингаляции небулайзером с физраствором и Беруалом применяются и для лечения насморка у взрослых и детей. Также применяются Беротек и Атровент.

3. Антибиотики.

  • Флуимуцил + антибиотик. Лекарство, в котором соединены муколитическая (см. п.1) составляющая и антибиотик. Активным веществом выступает комбинация тиамфеникола и ацетилцистеината. Флуимуцил с антибиотиком для ингаляций поможет при большинстве заболеваний нижних дыхательных путей. Для получения лекарства для ингаляций небулайзером при кашле 5 мл растворителя добавляют во флакон с препаратом. Для ингаляции берут 1/2 полученного раствора.
  • Диоксидин — антибактериальное средство. Активное вещество — хиноксалин, препарат выпускается в ампулах. Диоксидин при тонзиллите, насморке, Диоксидин при отите и диоксидин при гайморите с успехом применяется и сейчас. Ингаляции применяются при гнойных заболеваниях носоглотки. Препарат сильнодействующий, поэтому перед его применением настоятельно рекомендуем посоветоваться с врачом и строго следовать его инструкциям. Ингаляции с диоксидином чаще применяют тогда, когда остальные лекарства оказались бессильны.

Необходимо строго следить за пропорциями при приготовлении раствора и учитывать, что он может быть 0,5%-ный и 1%-ный. Раствор диоксидина 0,5 % для ингаляций необходимо разводить физраствором в пропорции 1:2, соответственно раствор 1% разводится в 2 раза больше. Для проведения одной ингаляции применяется не более 4мл приготовленного нами раствора.

Ингаляции с диоксидином применяются также при лечении насморка. Показанием будут также тяжелые и вялотекущие заболевания верхних дыхательных путей.

В инструкции нет информации о возможности применения у детей, но его использование для ингаляций в младшем возрасте нежелательно, и поэтому следует применять только в тяжелых случаях и только по назначению врача.

  • Цефтриаксон. Ингаляции с цефтриаксоном являются мощной антибактериальной терапией. Как разводить Цефтриаксон? Разводится цефтриаксон водой для инъекций в пропорции 1мл флакон на 5 мл воды для инъекции. Перед применением тщательно перемешать. В зависимости от возраста длительность процедуры (а соответственно, количество раствора для ингаляции) разная, начиная от 5мин.

4. Антисептические средства

Мирамистин — антисептик широкого спектра. Ингаляции с мирамистином назначаются преимущественно при заболеваниях верхних дыхательных путей.

Уникальность мирамистина в том, что он является абсолютно безопасным лекарством и может использоваться и у малышей, и у беременных женщин. Поэтому очень часто можно услышать, что педиатры назначают ингаляции с мирамистином от насморка и кашля даже самым маленьким детям.

Согласно отзывам о Мирамистине, данный препарат очень популярен в своем сегменте для лечения ринитов, гайморита и кашля.

Мирамистин используется без растворителя. Ингаляции с мирамистином проводятся от 5 до 15 минут.

К другим антибиотикам и антисептикам, которые применяются для ингаляций, относятся Фурацилин, Стрептомицин, раствор Хлорофиллипта, Гентамицин.

5. Иммуномодуляторы — ингаляции с данной группой лекарственных средств проводят для профилактики и лечения вирусных заболеваний.

  • Интерферон (порошок). Для получения раствора во флакон с интерфероном влить теплую кипяченую воду до получения 2 мл жидкости для ингаляций небулайзере. Активно используется для профилактики заболеваний у ребенка.
  • Деринат. Ингаляции с Деринатом небулайзером применяются для детей и для взрослых. Дозировка составляет 2мл на каждую ингаляцию без разведения. См. также "Деринат фото".

6. Противовоспалительные препараты (фитотерапия)

В качестве противовоспалительных препаратов растительного происхождения используются следующие лекарства для ингаляций небулайзером: Ротокан, Прополис, настойка эвкалипта, Малавит, Тонзилгон Н, настойка календулы. Растворы для ингаляций готовятся с добавлением физраствора.

7. Противовоспалительные гормональные препараты (Глюкокортикостероиды)

Пульмикорт — глюкокортикостероид. Активное вещество — будеcонид. Ингаляции с пульмикортом применяются при бронхиальной астме и обструктивной болезни легких. Отдельно следует выделить, что ингаляции с пульмикортом очень эффективно используют для купирования приступов ложного крупа у детей до 3-х лет.

Раствор для ингаляции готовится с добавлением физраствора, при этом пропорция зависит от возраста пациента и стадии заболевания.

Также с помощью небулайзера детям для ингаляций применяют следующие глюкокортикостероиды: Дексаметазон, Кромогексал.

8. Сосудосуживающие препараты

Для того, чтобы облегчить симптомы насморка, можно использовать следующие смеси для ингаляции носа через небулазйер. Также ознакомьтесь с инструкцией их приготовления.

  • Адреналин — на 1 ингаляцию деткам до 2 лет используют 0,25 мл, детям старше 2-х лет и взрослым — 0,5мл без разведения.
  • Нафтизин — 0,05% или 0,1%. Пропорция разведения раствора для ингаляций для детей и взрослых с физраствором 1:5 и 1: 10 соответственно. На 1 ингаляцию ребенку необходимо 3 мл препарата.

9. Противокашлевые средства — симптоматическая терапия при навязчивом сухом кашле.

  • Лидокаин — используется без разведения. На 1 ингаляцию детям от 2 до 12 лет — 1мл, старше — 2 мл.
  • Туссамаг — препарат разводится физраствором в пропорции: детям от 1 до 5 лет 1:3, от 6 до 16 лет 1:2, >17 лет — 1:1. На 1 ингаляцию берем не более 4 мл.

Какие лекарства нельзя применять для ингалятора?

Теперь разберемся, какие лекарственные средства нельзя применять с помощью ингалятора (небулайзера)?

  1. Масляные растворы — использование приводит к порче ингалятора.
  2. Взвеси, отвары трав — также могут привести к порче ингалятора, так как содержат крупные частицы. Нельзя применять соки — например, бесполезно применять сок алоэ при насморке через ингалятор.
  3. Системные гормональные препараты — при применении через небулайзер воздействие не становится «местным», а по-прежнему является системным, поэтому нет смысла переходить от традиционной формы лечения к ингаляции.
  4. Некоторые препараты, у которых нет точки приложения в дыхательных путях, так как они не воздействуют на слизистую оболочку (так, не используются для ингаляций эуфиллин, папаверин и т.п.).

Очередность применения лекарств для ингалятора

Если одновременно при кашле и насморке назначены процедуры с несколькими растворами для ингаляций (из разных групп) рекомендуется их не смешивать, а выполнять в следующей очередности:

  1. бронхолитики;
  2. муколитики;
  3. противовоспалительное или дезинфицирующее.

Источник: gajmorit.com

Правила проведення парової інгаляції

Парові інгаляції можна проводити за допомогою спеціального інгалятора, або ж без будь-яких пристосувань, дихаючи над відкритою ємністю з теплою інгаляційної сумішшю.

Настійно рекомендується проводити інгаляції, використовуючи паровий інгалятор. Придбати його можна в будь-якій аптеці, до того ж, за розумною ціною.

Використання інгалятора збільшує ефективність процедури і зменшує всілякі ризики.

Так, паровий інгалятор не дає вдихати пару занадто близько до поверхні води. Також він запобігає потраплянню пара і розчинених речовин на шкіру обличчя (пари трав і ефірних масел можуть викликати роздратування шкіри, алергічний висип). До того ж, зменшується ймовірність опіків в результаті перекидання ємності з рідиною.

Під час проведення процедури людина повинна бути спокійний. Не слід проводити інгаляцію на голодний шлунок, або навпаки, після щільного перекусу. Оптимально починати інгаляцію через годину-півтори після їжі.

Проведення процедури:

  • Налийте в інгалятор теплий розчин. Його температура повинна бути близько 40-50 С. При проведенні процедури дитині температура води не повинна перевищувати 40 С.
  • Закрийте прилад кришкою і приєднаєте спеціальну насадку (коректний виробника інгалятора).
  • Сядьте в зручну позу, встановіть інгалятор поруч на стіл . Він повинен стояти надійно і не дуже близько до краю стола. Якщо інгаляцію проводять дитині, візьміть його на руки. Утримуйте інгалятор рукою і контролюйте руху дитини, щоб він не перекинув прилад.
  • Прикладіть до обличчя насадку і зробіть вдих носом. Затримайте дихання на пару секунд і видихніть. Якщо процедура не викликає неприйняття (запаморочення, нудоти і т.д.), продовжуйте розмірено і спокійно дихати. Не слід робити занадто різкі або глибокі вдихи. Рекомендована тривалість процедури для дорослого – від 5 до 15 хвилин, для дитини – до 5 хвилин.
  • Після процедури не слід пити, їсти, розмовляти, курити і т.п. приблизно півгодини. На вулицю виходити також не рекомендується.

Будь-які ліки для інгалятора від нежитю можна використовувати тільки після консультації з лікарем. Не варто також самостійно експериментувати з інгаляціями небулайзером. Памятайте, що речовини, що розпилюються небулайзером, досягають легенів. Попадання ефірних масел, рослинних трав і т.п. в альвеоли може викликати пневмонію.

Протипоказання до проведення парових інгаляцій:

  • підвищена температура тіла (вище 37,5 С),
  • схильність до носових кровотеч, наявність в носовій порожнині ран,
  • гнійні виділення з носа, гнійна ангіна, гнійний гайморит,
  • дітям до 5 років парові інгаляції проводять тільки за призначенням педіатра,
  • з обережністю їх призначають вагітним і годуючим жінкам.

Фізрозчин – універсальний засіб при нежиті

Інгаляції фізрозчином при нежиті – один з найбільш безпечних методів лікування. Фізрозчин не має ніяких протипоказань, його неможливо передозувати. Інгаляції фізрозчином призначають навіть грудним дітям, вагітним і годуючим жінкам.

Що таке фізрозчин? Фізіологічний розчин -0,9% -й водний розчин хлориду натрію (NaCl). Особливістю цього простого речовини є те, що його осмотичний тиск дорівнює осмотичного тиску крові. Завдяки цьому фізрозчин можна навіть вводити внутрішньовенно, що абсолютно безпечно, і широко застосовується в медицині, наприклад, при зневодненні, інтоксикації.

У терапії ГРЗ фізрозчин також повсюдно використовується. Так, з ним роблять інгаляції, промивання носоглотки, закопування носа.

Фізрозчин чи не порушує роботу клітин слизової оболонки, тому такий тип лікування не викликає звикання і побічних ефектів.

Чим обумовлений терапевтичний ефект інгаляцій фізрозчином? Така сама процедура застосовується в такий спосіб:

  • зменшується в’язкість слизу завдяки її насиченню водяною парою,
  • сіль в складі фізрозчину «тягне» на себе воду, і клітини слизової починають активніше виробляти мокротиння,
  • завдяки вищепереліченим ефектам слизу стає більше, але вона набагато рідшими, і тому легше виходить,
  • легкий зігріваючий ефект покращує кровообіг в носовій порожнині, завдяки чому зменшується набряк, який є головною причиною закладеності носа.

Інгаляцію фізрозчином можна використовувати як самостійний метод лікування, так і в комплексі з іншими процедурами.

Фізрозчин може бути основою для інгаляцій з додаванням ефірних масел. При використанні небулайзера лікарські препарати для інгаляцій також розчиняють в фізіологічному розчині, але при нежиті даний метод лікування малоефективний. Краплі пара, утворені небулайзером, дуже малі, і конденсуються в нижніх дихальних шляхах (альвеолах легких). В носоглотці пар небулайзера практично не осідає.

Сольовий розчин з концентрацією хлориду натрію, близькою до 0,9%, можна приготувати вдома. Для цього в літрі чистої кип’яченої води слід розчинити чайну ложку солі (а якщо бути точніше – 9 г). Такий розчин буде діяти так само, як і промисловий фізрозчин.

Перевагою фізрозчину з аптеки є його стерильність, відсутність домішок і суворе відповідність 0,9% концентрації солі.

Сода – ефективно і доступно

Чим ще робити інгаляції при нежиті будинку? Допомога може надати звичайна сода, яка використовується в кулінарії. Цей засіб використовується для інгаляції від нежиті, а також від кашлю з утрудненим відходженням мокротиння.

Сода активно використовується в лікуванні ГРЗ завдяки її слаболужним властивостями.

Як діє водний розчин соди:

  • луг зменшує кислотність слизової оболонки, завдяки чому пригнічується життєдіяльність бактерій,
  • сода – муколітик, що зменшує в’язкість слизу і сприяє її відходженню,
  • слиз в носоглотці розмокає і легше виходить ,
  • полегшується носове дихання, зменшується кашель.

Для проведення содової інгаляції в літр теплої кип’яченої води додайте чайну ложку соди і розмішайте до повного її розчинення. Процедуру слід проводити при температурі рідини 40-55 С. Тривалість – не більше 10 хвилин.

Як альтернативу водного розчину соди можна використовувати лужні мінеральні води – Боржомі, Єсентуки, Поляна Квасова, Свалява.

Ефірні масла і їх дія

Ефірні масла в даний час активно використовуються не тільки народними цілителями, а й професійними медиками. Дія ефірних масел обумовлено наявністю фітонцидів, терпенів, спиртів, терпеноїдів та інших біологічно активних речовин.

Завдяки цьому ефірні масла можуть надавати такі ефекти:

  • антисептичну (пригнічують життєдіяльність бактерій, грибків і вірусів),
  • муколитическое,
  • протизапальну,
  • знеболююче,
  • зменшення набряку,
  • зняття психологічної напруги , розслаблення, або навпаки – активізація процесів центральної нервової системи, нервове збудження (в залежності від обраний ого масла).

Варто відзначити, що ефірні масла можуть мати і негативний вплив на організм людини. Не слід використовувати нерозбавлене масло (наприклад, для змазування крил носа), а також перевищувати рекомендовану дозу при проведенні інгаляцій.

З обережністю слід використовувати ефірні масла, що містять кетони. Кетони, поряд з сильним протизапальним і антисептичним ефектами, проявляють виражену токсичну дію. Вони зменшують згортання крові, погіршують роботу головного мозку, порушують функції печінки. Особливо негативно вони впливають на організм, що формується, зокрема, на плід під час виношування. До ефірним оліям з високим вмістом кетонів відносяться:

  • лавандова,
  • мяти болотної,
  • масло полину,
  • камфорне,
  • масло шавлії.

Вагітні жінки повинні бути особливо обережні при виборі ефірного масла. Протипоказані при вагітності олії базиліка, кедра, кориці, кипариса, ялівцю, пасльону, а також всі масла з високим вмістом кетонів.

Мінімальний вміст кетонів характерно для таких масел, як:

  • евкаліптова,
  • мяти перцевої,
  • кедрова,
  • розмарину,
  • чайного дерева.

Саме такі масла ми рекомендуємо використовувати для інгаляцій. Зокрема, вираженим терапевтичним ефектом при нежиті володіє масло евкаліпта.

Для проведення інгаляції з маслом евкаліпта в ємність з теплою водою слід крапнути 2-3 краплі олії. Вдихати пар слід повільно, не роблячи занадто глибоких вдихів. Процедуру проводять 2-3 рази на день.

Аналогічним чином проводять інгаляції з іншими ефірними маслами.

Відвари і настої лікарських трав

Багато народні рецепти інгаляцій при нежиті припускають використання лікарських трав. Особливо ефективні при нежиті такі трави для інгаляції, як:

  • материнка,
  • чебрець,
  • мати-й-мачуха,
  • малина (листя),
  • календула,
  • соснові нирки,
  • евкаліпт.

Можна використовувати тільки одну рослину, а можна приготувати суміш з 2-3 трав.

Щоб приготувати відвар, візьміть літр чистої води і доведіть до кипіння. У киплячу воду киньте столову ложку сухої сировини. Якщо ви комбінуєте трави, зменшуйте кількість інгредієнтів таким чином, щоб загальний обсяг рослинної сировини не перевищував столову ложку. Зменшіть вогонь до мінімального, і проваріть суміш 10 хвилин. Після цього доведіть об’єм рідини до 1 літра (при кипінні обсяг води зменшиться).

Щоб приготувати настій, просто залийте суху сировину окропом і залиште на 10 хвилин.

Готовий розчин заливають в паровий інгалятор і приступають до процедури, коли температура рідини опуститься до 50-40 градусів.

Грудним дітям і вагітним жінкам інгаляції з лікарськими травами можна проводити тільки після консультації з лікарем. Деякі трави можуть негативно вплинути на перебіг вагітності.

Для дітей зазвичай використовують гіпоалергенні трави – ромашку, чебрець, лаванду.

Сухі інгаляції

Сухі інгаляції – своєрідна лікувальна процедура. Від парових вони відрізняються тим, що вони передбачають розчинення лікувальних компонентів в рідині. При цьому в дихальні шляхи потрапляють тільки летючі речовини – фітонциди, ефірні масла і т.п.

Над чим можна подихати при нежиті? Хороший ефект дають сухі часникові інгаляції. Для процедури потрібно головка часнику і марля. Часник розчавлюють, притискаючи ложкою або іншим зручним способом так, щоб з нього виділився сік. Розчавлену головку загортають у марлю і вдихають випари. Часник містить фітонциди – природні противірусні та антибактеріальні речовини. Таке метод особливо гарний для профілактики ГРВІ.

Аналогічним чином можна дихати цибулею при нежиті. До речі, в період епідемій можна розкласти порізану цибулю і часник в будинку, щоб знезаразити повітря. В якості альтернативи можна використовувати цитрусові, що володіють більш приємним ароматом, але подібним ефектом.

Використовувати таку процедуру рекомендується в якості допоміжної терапії, поряд з паровими інгаляціями і призначеним лікуванням.

Источник: www.alopecya.in.ua